Вогнем святим жертовної любові,
Яку явив на ділі нам Господь,
Прийнявши з грішних рук вінець терновий,
Ти змінюєш мій дух і душу, й плоть.

Провадиш до Голгофського підніжжя,
Показуєш Спасителя-Царя
І залишити хибне роздоріжжя
Гріха й невірства кличеш ще здаля.

І близько-близько грішників нещасних
Підводиш до розп'яття, до хреста,
Щоб у Христі навіки дати щастя
Тим, хто із рук Його прийняв життя.

О дух надії, мудрості та світла,
Дух збудування, істини і сил!
Твоїм промінням й неживе зігріте —
Ти піднімаєш мертвих із могил.

Крізь морок проникаєш у темницю,
В пишноту замків, в хижок бідноту.
Скрізь викриваєш гордість, гріх і ницість,
Велиш до ніг схилитися Христу.

Відвідай тих, хто мається в пороках,
Живущу воду вилий і на них.
Хай повняться Твої святі потоки
У душах миром чистим, неземним!

О, забери всі сумніви й тривоги,
Зрости в нас віру, гордість спопели,
Щоб підійшли ще ближче ми до Бога
І мир собі в Його руках знайшли.

Дай нам звіщати істину щоднини
Безстрашно, як Христос заповідав.
Хай будуть з нами, Боже Триєдиний,
Твої любов, єднання, благодать!
Неллі Лаговська
Переклала з російської Ольга Міцевська

Хто я без Тебе?

Відбери від мене все, Господи,
Тільки Духа Твого Святого
не відбирай у мене!
Хай покинуть усі мене, Господи,
Тільки Ти не покинь благаю!
Хто я без Тебе? — камінь,
що не знає тепла живого,
Хто я без Тебе? — попіл,
що його вітерець розвіє.
Моє серце таке жорстоке,
воно мало б Тебе любити,
щоб згоріти у тій любові,
а натомість воно ледь тепле,
б’ється в грудях спокійно й рівно.
Але Ти не відходь, мій Боже!
Я навчуся Тебе любити,
я навчуся Тобі співати,
як співають птахи небесні.
О лише не відходь від мене!
Хто я без Тебе, Отче? —
камінь без Тебе, попіл…
Галина Манів

Хто Ти, Дух Святий?

Хто дав Тобі всесвітній розмах крил?
І скільки справ у Тебе за плечима —
Бог — Дух Святий, Господь небесних сил,
Могутній Бог із добрими очима?
Ти Слово склав, підніс Його в руці,
Ним освітив народам шлях єдиний,
І множиш славу Богові-Отцю,
І прославляєш Божу Службу Сина.
І Церкву грієш у теплі долонь,
Ростиш її, годуєш, напуваєш,
І чистий, світлий Божий Свій вогонь
В Господнім храмі щедро роздуваєш.
І служиш людям до останніх днів
Дитячим серцем, сповненим любові:
Серця їх трощиш — грішні, кам’яні,
Аби воскресли в чистоті, в обнові.
Вразливий, ніжний, мов мале дитя,
Шукаєш тих, які й самі, як діти,
Щоб стати другом їм на все життя,
Їх в мудрості із вірою водити.
Бог ніжності, Бог трепетний, палкий,
Бог Сили Трійці, величі і дива —
Тіка від злого помаху руки,
І обминає впертих та зрадливих.
Бог правди — як страждаєш від брехні!
Бог Істини — як мучишся від фальші! —
Собою хочеш всім заповнить дні
І стати щастям і багатством нашим.
Ти засіваєш їх серця зерном —
Зерном Надії, Віри та Любові;
Чи проросло, і як росте воно —
Вертаєшся, щоб визначити знову.
О браття, сестри! Це Його вогонь
У нас любов’ю Бога пломеніє!
Це із Його таких рясних долонь
І благодать, і милість Божа віє.
Здружіться з Ним! Ідіть в майбутнє з Ним!
Не залишайте в смутку серце Боже!
І буде шлях ваш дивним, осяйним,
А ніч — на день під сонцем буде схожа.
Юрій Монда

Дай мені, Боже, Духа любові!

Дай мені, Боже, Духа любові!
Непереможний буду з Тобою,
Стану на чатах Слова Твойого,
Від легковажності, погляду злого…
Хай воно в темряві душ наших світить,
Хай воно буде, як світло для світу,
Хай воно кличе людей до спокути, —
Як же без Нього нам жити й бути?
Дай мені, Боже, Духа, що в Тебе,
Щоби душа моя прагнула неба,
Щоб від гріха вона вільною стала,
В вірі до Тебе щоденно зростала
І не томилася в темряві ночі…
Дай мені Духа Святого, мій Отче!
Сергій Рачинець

О Дух Святий!

О Дух Святий, палай в душі незгасно,
Щоб не було життя як чорний дим,
Щоб іскри із Твого багаття вчасно
Упали в душі рідним і чужим.

О Дух Святий, вогню науки й втіхи,
Лиш в полум'ї Твоїм усього суть.
Впади ж на ті солом’янії стріхи,
Де страх, гординя й сумніви живуть.

Впади, спали усе, що непотрібне.
Впади, зігрій, що інеєм взялось,
Щоб, як Христос у день останній йтиме,
Жаліти й плакати не довелось.

О Дух Святий, палай в душі бурхливо,
Щоб підступу не мало жодне зло,
Щоб кожне слово полум’ям пашіло,
Щоб кожне діло жертвою було.

Аби на цім шляху життя земного
Ні хвилі надаремно не згубить.
Дай у горнилі полум'я святого,
Немов офіра Господу, згоріть!
Василь Мартинюк